СИНЕРГЕТИКА ЯК НОВА ТЕОРІЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇЇ БАЗОВІ ПОЗИЦІЇ – СПАДЩИНА ГЕРМАНА ХАКЕНА. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОЗКУ: МОЗКОВА АКТИВНІСТЬ, РУХОВА ПОВЕДІНКА, ЗОРОВЕ СПРИЙНЯТТЯ. КІНЕЦЬ ХХ СТ. СТАТТЯ ДРУГА

Анотація

Актуальність. Викладаються нові теоретичні основи синергетики, ініційованої Г. Хакеном, та деякі концептуальні моделі психосинергетики та альфалогії І. Єршової-Бабенко. Дослідження мозку у синергетиці, з одного боку, та продукту сукупної активності мозку та психіки – з іншого. Мета – викласти спадщину ініціатора синергетики, німецького вченого Г. Хакена та показати деякі кроки в науці кінця ХХ ст в Україні. Показати перехід у філософії, методології та науці від складного цілого, яке складається з окремих частин (у синергетиці), до відносин між складними цілісностями (в психосинергетиці та альфалогії). Методологія та концептуальна модель. Методологія синергетики Г. Хакена в дослідженні моз- ку базується на русі до використання одного параметра, який виникає та підпорядковує собі різні активності. А в психосинергетиці та альфалогії концептуальна модель «ціле-в-цілому» базується на гіперцілісності/єдності сукупної активності мозку та психіки людини і появи «продукту» як субʼєкта. Результати. Створена теоретична концепція синергетики Г. Хакена на засадах саморганізаціїї (нова теорія саморорганізації). Створена психосинергетична концептуальна модель, альфалогічний кон- цепт та гіпертеорія, що виражають сукупну активність мозку та психіки як нелінійної цілісності.